Файл

Матеріал з Словник з інформатики
Перейти до: навігація, пошук

Термін та його означення

Файл (англ. file — папка) — це концепція в обчислювальній техніці: сутність, що дозволяє отримати доступ до певного ресурсу обчислювальної системи і має такі ознаки:

-фіксоване ім'я;

-певне логічне представлення і відповідні йому операції читання/запису.

На практиці це іменований блок інформації, який зберігається на носії інформації.

Файл обов'язково має ім'я і може мати будь-який розмір інформації (максимальна довжина імені та розміру файлу обмежується властивостями конкретної файлової системи). Файл може мати набір атрибутів. Треба зазначити, що файл може мати більш ніж одне ім'я.

В інформатиці використовується наступне визначення: файл - це впорядкована сукупність даних, що зберігається на диску і займає іменовану область зовнішньої пам'яті. Згідно з термінологією, прийнятою в програмуванні, файл — це довільний блок інформації, пристрій вводу-виводу. Кожна комп'ютерна програма відкриває принаймні три файли стандартних потоків: вхідний файл (stdin), вихідний файл (stdout), файл виводу повідомлень про помилки (stderr). Вхідний файл зазвичай асоціюється із клавіатурою, вихідний файл та файл виводу помилок- із екраном терміналу, проте кожен із цих файлів може бути перенаправлений на інший носій інформації, наприклад, на дисковий файл, про який мовилося вище, на мережу, яка також є файлом, на контролер будь-якого периферійного пристрою комп'ютера, зчитувача інформації тощо. Файлом може бути також ділянка оперативної пам'яті програми.

В Unix існує 6 типів файлів:

- Звичайний (regular)

- Каталог (directory)

- Файл зовнішнього пристрою

- Канал з іменем (FIFO)

- Зв'язок (link)

- Сокети (socket)


Звичайний файл зустрічається найчастіше. Для операційної системи такий файл виглядає як проста послідовність байтів.

Каталог — це файл, який містить імена файлів, які в ньому знаходяться та посилання на інформацію, яка дозволяє ОС виконувати операції над цими файлами. На запис в каталог має право тільки ядро. Каталог є таблицею, кожен запис якої відповідає деякому файлу.

Файл зовнішнього пристрою дозволяє доступ до цього пристрою. UNIX розрізняє символьні та блочні файли. Символьні файли використовуються для не буферизованого обміну, а блочні в обміні порціями даних фіксованої довжини.

Канали з іменем — це файли, які використовуються для зв'язку між процесами.

Сокети використовуються для взаємодії між процесами. Інтерфейс socket використовується, наприклад, для доступу до мережі TCP/IP.


Походження та історія виникнення поняття

Слово "файл" вперше було публічно використане в контексті зберігання даних комп'ютером в лютому 1950-го в рекламі RCA (Radio Corporation of America).

В 1952 "файл" використовували для означення інформації що зберігалась на перфокартах. Спочатку люди розглядали як файл відповідну апаратуру (а не вміст). Наприклад тверді диски комп'ютера IBM 350 називались "disk files". Такі системи як Compatible Time-Sharing System ввели ідею файлової системи, яка керувала кількома віртуальними "файлами" на одному пристрої зберігання, надаючи терміну його сучасне значення. Імена файлів в CTSS мали дві частини, прочитне для користувача "основне ім'я", і "вторинне ім'я" яке вказувало на тип файла. Такий підхід до сьогодні зберігся в кількох операційних системах, включаючи Microsoft Windows. Хоча сучасний термін "регістровий файл" ілюструє раннє поняття файла, це поняття загалом зникло.


Використані джерела:

1. Журнал Popular Science, лютий 1950, с.96.

2. Robert S. Casey, et al. Punched Cards: Their Applications to Science and Industry, 1952.

3. Martin H. Weik. Ballistic Research Laboratories Report #1115. March 1961. pp. 314-331.

4. Fernando J. Corbató et al. "An Experimental Time-Sharing System." May 3, 1962.

5. Jerome H. Saltzer CTSS Technical Notes. Project MIT-LCS-TR016.