Кодування

Матеріал з Словник з інформатики
Перейти до: навігація, пошук

Визначення кодування

Кодування - це особлива створена система правил закріплення інформації. У вужчому розумінні терміну «кодування» досить часто розуміється перехід від однієї форми надання інформації до іншої, більш зручної для поширення, зберігання чи обробки.

Код – це склад знаків, які систематизовані згідно з визначеними правилами тієї чи іншої мови. Знак - це відмітка, об'єкт , і виділення чогось. Приміром,це може бути літера або число. Знак стає символом, коли сполучається зі своїм значенням. Код має бути сталим, достеменним і значущим, конкретно осягатися, поновлюватися і поширюватися. Він має бути дохідливим андресанту і адресату. Матеріальних носіїв є меньше, ніж кодів.

Види кодів

Виділяють такі види кодів:

- цифрові - система цифр;

- алфавітні – система літер;

- матричні - система отворів чи поглиблень та т.п. ;

- рельєфно – точкові – система рельєфних точок (шрифт Брайля);

- алфавітно-цифрові – неоднорідна система цифрових і алфавітних кодів.

Способи подання кодів

В залежності від використовуванних методів кодування, застосовують різноманітні математичні моделі кодів, при цьому часто використовується надання кодів під виглядом: кодових дерев; кодових матриць; многочленів і т.п

Цілі кодування

Основні цілі кодування:

1) Збільшення завадостійкості при передачі даних.

2) Збільшення результативності передачі даних, за рахунок здобутку найбільшої стрімкості передачі даних.

Теорії кодування

Теорія кодування розвивається у двох основних напрямках, належно з цими цілями:

1. Теорія завадостійкого кодування дає дозвіл розкривати найкращі параметри завадостійкого коду в залежності від наданної задачі.

2. Теорія економічного кодування займається пошуком кодів, що дозволяють в каналах без перешкод підвищити ефективність передачі інформації.